Бойжеткен кызга осиет. Казактын кызы болсанда, Баска тілде таныссан, Татарсын жаттын дам тузын. Елінмен катар журмейтін, Халкыннын кадірін білмейтін, «Жаным» деп жатпай касына, «Жаркыным» деп кулмейтін, Жолыгарсын еркекке, Аруагына бас имейтін. Итшілікте, ит омір, Казактын текті кыздары, Еш заманда сурмейтін. Балан осер есер боп. Бата менен атаны, Елемейтін, білмейтін. Шыбык мініп астына, Ит жугіртіп,урмейтін. Козы-лакпен жарысып, Колдан камшы ормейтін, Асык ойнап, алысып, Актын кадірін білмейтін. «Кулыным»деп ажесі, «Тентегім»деп атасы, Иіскемейтін, суймейтін. Есейсе де ер жетіп, Казагын ушін, ел ушін, Отка тусіп куймейтін. Адет-гурып салтына, Кулыкты бас имейтін. «Мурын»десен,« кулак»деп, Тілінді Ана білмейтін. Азіл менен калжынга, Мейірі канып кулмейтін. Куыс кеуде, кубыжык, Есебіне елдін кірмейтін. Тукымынды туралап, Тегіне сенін тарпайтын. Сапка турып «Уралап», Уранынды айтпайтын. Кайда журсе барі бір, Сагынып кері кайтпайтын. Ата болса кейінде, Баласына байыптап, «Ер тостікті» айтпайтын. Шежіренді білмейтін, Дініне кулак турмейтін. Сакалы жок, мурты жок, Желкелікті котеріп, Басына тымак кимейтін. Ит жугіртіп, кус салып, Дубірлетер даланы, Жігіттікті білмейтін. Осындайды коргенше, Сонда саган не калды, Тірідей корге кірмейтін.
