Андрей сынар ескекті лактырып жіберді де, кайыктын бел агашына сылк етіп отыра кетті. Кун батты ма, жок па, белгісіз.
Бір кезде кайыктын тумсыгы улкен музга тірелді.
Колы,
аяны калшылдап окетіп бара жаткан Андрей ес жиям дегенше, кейінгі жактан катты жел куган тагы бір муз аудандап келіп калган-дь. Бірак оны Андрей байкаган жок...